Знайомство з святами напередодні різдва!Вивчаємо українські традиції разом))))

 

Різдвяні свята МЛ 42

ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНИЙ ПРОЄКТ  “UKRAINIAN FEST”

24 листопада-Свято Великомучениці Катерини

 У народі вважають, що Катерина — покровителька шлюбу й наречених, їх захисниця. Тому 7 грудня — день жіночої долі. В Україні святу Катерину шанували з давніх часів, ставлення до неї було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі». Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. З днем пам’яті християнської святої Катерини в молоді, насамперед, пов’язане ворожіння. У минулому напередодні цього дня парубки цілий день постували, щоб Бог послав їм добру жінку. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізували там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки  вишня зацвіте – прикмета добра, значить, і доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернулася. На Катерини вже приходила справжня зима з морозами і снігом.

За переказами, улюблений колір Катерини був синій. «Порадуйте» святу, одягнувши синій одяг.

Прикмети та приказки до цього свята:

·     На свято Катерини ховайся під перину.

·     На Катерину холодно — буде голодно.

·     З Катерини зима візьме не миттям, то катанням, не голодом, то холодом.

·     Катерина по воді, то Різдво по льоді.

26 листопада- День Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр`їв день

У цей день відбулося освячення в церкві мученика Георгія в Києві (1056 р.). Цей день називають ще осіннім, або холодним Юрієм (на відміну від весняного 6 травня), Юрієм зимовим, вовчим заступником. Етнограф В.Скуратівський говорить, що в одній з легенд розповідається про блискучу перемогу Георгія над страшним Змієм-Драконом. Біля міста було болото, в якому жило чудовисько, — йому віддавали на поталу хлопців та дівчат. Коли черга дійшла до дочки правителя міста, Георгій заступився за неї. Він звернувся з молитвою до Бога й волею Господа знесилений Змій сам падає до ніг Георгія. Подвиг Георгія зображено на багатьох іконах.

На честь перемоги Георгія над Змієм в Україні і введено свято, яке не супроводжується особливими обрядами. Лише на Поліссі у давнину відзначали свято вовків. Селяни з вечора міцно зачиняли стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Який день на Юрія, така й зима. Дівчата цього вечора ходили слухати у колодязі: якщо вода не хвилюється, спокійна – і зима тиха та тепла. А якщо чути клекіт – чекай сильних морозів та заметілі.

Відома приказка: «Ось тобі, бабусю, і Юр’їв день!» — теж стосується зимового свята. Колись, після закінчення основних польових робіт, селянам дозволялося переходити від одного пана до іншого протягом двох тижнів — тиждень до Юрія і тиждень після нього.

29 листопада -День Парамона (Мученика Парамона).

 

Цей день ще називали Передандрія, тобто перед днем святого Андрія. Коріння цього свята сягають у далекі дохристиянські часи, коли ще у наших пращурів були свої, а не завезені з далеких країв звичаї й обряди, вірування й божества.

Парамона називали Зимовказівником, оскільки саме в цей день можна було передбачити погоду на найближчий час. Також вранці брали мітли або віники, щоб очистити дахи від снігових шапок. Не можна було застосовувати для цих цілей лопату, прикмети пояснювали, що це робиться, щоб дах не продірявився. До речі, цікаво, що до віника було особливе ставлення, йому приписували чарівні властивості.  Про нього існує безліч прикмет:

1.   Купувати віник потрібно на зростаючому місяці і ні в якому разі не робити це в серпні. Куплена в цьому місяці річ принесе мешканцям будинку клопоти і сварки.

2.   Підмітали і побачили на підлозі прутик від віника? Чекайте гостей.

3.   В одному житлі не можна підмітати підлогу різними віниками. Навіть тримати більше однієї мітли в будинку – погане знамення. В іншому випадку молодші перестануть старших почитати і гроші в будинку водитися не будуть.

4.   Не можна мітлу використовувати як знаряддя покарання. Якщо вдарити їй дитину, то вона перестане рости, дорослого – сильно схудне, тварину – захворіє.

5.   Вагітним не можна переступати через віник, інакше будуть важкими пологи.

Погоди до 12 грудня встановлювалися досить холодні, і люди вірили те, що в цей час Зима блукає в ведмежій шкурі по вулицях і навіть дахах, будить жінок рано вранці, щоб ті топили печі і готували їжу, оскільки вранці вставати було дуже важко. Існувала ще одна цікава прикмета: на день 12 грудня необхідно було годувати курей гречкою тільки з правого рукава – так вони почнуть раніше нестися. Крім того, в західну стіну лазні вбивали цвях у нижню колоду, щоб споруда була міцною, і ніхто в родині не хворів.

Говорили, що 12 грудня потрібно обов’язково зайняти у сусідів що-небудь: хліб, яйця, масло і т.д. Так можна привернути до себе удачу на наступний рік.

Були поширені 12 грудня дівочі ворожіння, були і прикмети, пов’язані з цим днем. Так, дівчата замішували тісто на річковій воді, для чого підходили до водойми 3 рази і приносили воду в роті. Коли зачерпували воду, то дивилися, що попадається в руки. Камінчики передрікають шлюб з будівельником, земля – з хліборобом, риба – з рибалкою. Випічку потім ставили на лаву, і дівчата приносили своїх півнів. Чий півень першим спробує хліб, та дівчина і весілля зіграє раніше.

Прикмети і приказки, що пов’язані зі святом:

1.   Селяни поспішали зустріти захід сонце. Вірили, що якщо на Парамона ранок червоний і ясний, то весь грудень буде ясним.

2.   Якщо з ранку сніг пішов, то заметіль буде до Святого Миколая (19 грудня).

3.   Якщо до цього дня сніг ще не випав, то зима буде теплою і безсніжною.

4.   Якщо снігові пластівці стають великими, то гряде потепління.

5.   Снігопад в цей день був доброю прикметою – буде хороший урожай хліба в наступному році.

6.   Якщо зоря багряна, то день буде ясний, але вітряний.

7.   Дим з димаря стовпом – до морозу, стелиться по землі – до потепління.

8.   Зірки яскраві – до похолодання, тьмяні – до відлиги.

9.   Якщо до Парамону багато снігу намело, то наступний рік буде хорошим.

30 листопада-Свято Андрія Первозванного

Місяць грудень ще має назву «андрієць» від народного свята Андрія. 13 грудня у західних і східних християн вважається днем мученицької смерті першого із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного. Андрій — один з учнів Іоанна Хрестителя — був покликаний на Іордані Ісусом.Він загинув на хресті, поперечні бруси якого прибиті навкіс, тому так виглядає Андріївський хрест.«Первозванним», за святим Євангелієм та грецькою легендою, називається так тому, що зі своїм братом Петром й двома синами Заведея найближче стояв з учнів до Христа. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії, у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях Києва.

У староукраїнському літописі, датованому ХІІІ століттям, розповідається, що Андрій зі своїми учнями доплив угору по Дніпру до гір, сказав на його березі: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». Вийшовши на гори, благословив їх і поставив хрест. На цьому місці потім з’явилася Андріївська церква, Андріївський узвіз у Києві.

Фольклорист О.Воропай стверджує, що Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».

Етнографи вважають, що в осінньо-зимовому циклі свято Андрія — одне з найцікавіших, найулюбленіших. Стародавня його назва «Калита» збереглася з дохристиянських часів. Тоді вечорницькі зібрання молоді, об’єднані цією назвою, розпочиналися 13 грудня і, припадаючи на період зимового сонцестояння, тривали до повороту сонця на весну, тобто до Різдва. Це був час найактивнішого язичницького ворожіння, відгадування долі, застосування різноманітних закликань і ритуальних дій, що в більшості залишилися в народній пам’яті і заповнили свято християнського апостола. 

Напередодні цього дня ніч народ іменує Андрієвим вечором або Андрієвою ніччю, коли, за народним повір’ям, молодим дівчатам і хлопцям бачиться образ судженого або судженої. Для цього, лягаючи спати, клали кусочок хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, йди до мене їсти». Вірили, що побачать своїх майбутніх чоловіків та жінок.

У цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти, а молоді дівчата збавлялись всілякими ворожіннями. Мабуть тому й говорили: «На Андрія – дівкам надія». У цей день молодь збиралася на вечорниці. Парубки шукали собі пари, бо вважалося, що якщо наречену обрати на Андрія, то такий вибір буде найбільш вдалим.

Дівчата молились Андрію Первозванному, щоб послав доброго, хорошого жениха.

Основною на Андріївський вечір була гра «Калита». Калита — це великий корж із білого борошна, який пекли усі дівчата разом, адже кожна мала взяти участь у готуванні калити. Тому тісто місили по черзі від найстаршої до наймолодшої дівчини. Тісто солодке, з медом, а зверху коржа оздоблювали сухими вишнями чи родзинками і запікали так, щоб важко було вкусити. Посередині коржа обов’язково мала бути дірка, через яку протягували червону нитку або стрічку, за яку високо підвішували калиту до сволока посередині хати, щоб хлопці могли у стрибку дістати його зубами.  Біля калити стояв вартовий «Пан Калетинський» — веселий, жартівливий парубок, який запрошував хлопців кусати калиту. Кожен учасник брав між ноги коцюбу, що імітувало сидіння верхи на коні, і «їхав» кусати калиту. В той час вартовий всіляко мав розсмішити хлопців, смикати за один кінець нитки, прив’язаної до калити, щоб всяко не дати відкусити від калити шматок.   А ще парубки могли робити всілякі збитки, і все, що б вони не зробили, їм все прощалося. І чого тільки хлопці не вигадували! І снували нитками вулицю, якою дівчата поверталися додому, і знімали ворота, залишаючи неподалік, шибки у вікнах розмальовували чи затуляли. І ніхто їм ні чого не міг сказати.

Повір'я на Андрія

Дівчата виходили на город і символічно сіяли зерно чи льон, промовляючи: “Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію”. Цей обряд означав засівання своєї долі, бо зерно завжди асоціювалося із засіванням своєї долі.
Дівчина набирала жменю зерна зі снігом, яке щойно посіяла, й роздивлялася у хаті: якщо кількість зернин була парною, значить, - бути в парі.
Випікали млинець і вранці вибігали з ним на дорогу.
Збирали в оберемок дрова – якщо парне число, цього року вийдуть заміж.
Перед сном дівчата під ліжко ставили миску з водою. А на неї клали дощечку-місточок. Якщо уві сні парубок переведе її через той місточок – він її засватає.
Перекидали через паркан черевик: у який бік поверне носок, з того боку чекати долю.
Дівчата ходили рахувати кілля огорожі, дев’ятий кіл зав’язували стрічкою. А вранці по тому зав’язаному колу визначала судженого: високий чи низький, прямий чи кривий, товстий чи стрункий тощо.
Про характер майбутнього чоловіка дізнавалися так: пускали до хати вночі курку - якщо вона тихенько починала клювати зерно, то наречений буде спокійної вдачі, якщо курка бігала - буде грізний і сваритиметься.

Прикмети і приказки, що пов’язані зі святом Андрія:

·     Якщо на Андрія сніг не йде — вся зима буде малосніжна й тепла.

·     На Андрія жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти.

·     На Андрія треба кожуха-добродія.

·     На Андрія робиться дівицям надія.

·     На Андрія вложи руку в засув у хліві.

1 грудня -Свято Наума (Святого пророка Наума)

У давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено.

Пророк Наум, за народними віруваннями,— покровитель знань і доброчинства. Напередодні дня святого пророка Наума батьки відвідували дячка (вчителя) і домовлялися про плату (зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив).

Увечері до «кашоїда» (учня) приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука».

Роблячи перший підстриг, він казав: «Батюшка Наум, виведи синка на ум».

Потім сідали за стіл і завчали напам’ять кілька літер. Школяр вечеряв пшонянкою, бо «треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати науку». Вранці син із батьком йшли до церкви, де панотець читав над його головою «Євангеліє». Повернувшись додому, син знову снідав кашею, а потім ставав навколішки, молився, а мати благословляла його іконою.

Хоч згодом терміни початку навчання були переміщені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували давню традицію - майстри набирали собі учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди, професійні посвяти тощо. З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних навиків, таких у народі називали "партачами", звідси і приказка: "Партача й Наум не наведе на ум".

Всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали миколаїними святами.

4 грудня — Великомучениці Варвари

Варвара — означає чужоземка. А названа великомученицею тому, що вона пішла зі світу з волі батька. Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи з сиром, серед яких обов’язково мали бути й «пірхуни» – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пірхуном».

Прикмети цього дня:

·     Яка погода на Варвари, така й на Різдво.

·     Дерева в інеї — урожай на фрукти.

·     Якщо горобці збираються на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.

·     Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонливий.

·     Коли на Варвари мороз приліз – ховай сани, бери віз.

·     Якщо на Варвари болото – зима буде красна, як злото.

·     Варвара показує дорогу, Сава мости мостить, а Микола пригвоздить.

5 грудня - Сави

Свято Варвари вважалося жіночим, а Cави — чоловічим. Цей день відзначали жартівливими обрядами і особливо активно в тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям. Тут справляли обряд «похорону Савки»: збиралися родичі й сусіди, вітали іменинника, а він частував гостей горілкою. Жінки веселилися в рукодільницьких гуртах, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучмарити». На нероб казали: «Савила та варварила, і сорочки собі не справила».

Відомі й інші прислів’я до цього дня:

·     Який Сава, така йому й слава.

·     По Савці свита, бо на Савку й шита.

·     Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.

·     Сава приїхав на білих санках.

·     Савка бідний, Микола багатий.

·     Сава — батько зимового Миколи.

6 грудня -Миколая Чудотворця (Миколи зимового)

Це одне з найвизначніших, найвеселіших свят. У ньому дуже виразно поєдналися як дохристиянські, так і християнські звичаї та традиції.

Важливість святого і його свята підтверджується тим, що майже в кожній сім’ї обов’язково повинна була бути ікона Миколи Чудотворця. І православні вважають Миколу Чудотворця заступником перед Богом, а козаки — покровителем під час походів.

Свято Миколая відзначалося по-різному в Україні. На відміну від весняного, зимового Миколая святкували особливо урочисто. Була така традиція: особливо шанований у сім’ї чоловік, часто дідусь, переодягався в «Доброго Миколая» і розносив чемним, слухняним дітям подарунки.

19 грудня, після служби Божої, сусіди та родичі вітали того, хто мав ім’я Микола. Господиня пригощала вітальників пивом, пирогами, смачними стравами. А ім’я Микола дуже поширене серед українців. Після цього свята починали готуватись до Різдва: кололи свиней, купували продукти на базарі. А дівчата кожного вечора збирались на вечорниці. Тут вони шили, пряли, вишивали. Хлопці розповідали різні бувальщини та небилиці, співали пісні, танцювали.

У цей день потрібно допомагати бідним і знедоленим, тому проходячи повз стареньку бабусю, яка просить милостиню, не пройдіть повз і допоможіть. Людині, яка живе на вулиці, купіть гарячий чай і свіжий хліб.

З Миколи починалася справжня зима. «Миколай бородою трусить, дорогу стелить». Старалися із зібраного врожаю віддавати борги: «Коли ти не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи». На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.

Прислів’я та прикмети до дня Миколи:

·     Після Миколи пшениця вкриє поле.

·     Хвали зиму після Миколи.

·     До Миколи та й ніколи.

·     Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.

·     Як випаде великий іній — на гарний врожай хліба.

·     Як на Миколи піде дощ, то буде врожай на озимину.

·     Морозяний день — на урожай хліба й городини.

·     Перед Миколою іній — гарний овес вродить.

·     Який Микола зимовий, такий і весняний.

·     На зимового Миколи багато снігу — на літнього Миколи буде багато трави.

·     Хвали зиму після Миколи.

7 грудня-День Амвросія, Андросія

Кожна дівчина мала приміряти до себе дванадцять одежин і одягти найзручнішу. Якій не дісталося по розміру, то прив’язували спідницю ззаду до поперека і посилали на дерево «трусити груші». Підійшовши до верби, вона вилазила на дерево і струшувала його. Подруги, що стояли внизу запитували: «Що ти тут трусиш?». «Груші», – відказувала вона. «Так то ж не груші, а хлоп’ячі душі!» – одказували гуртом дівчата. Зібравши «натрушених груш» – сухих паличок, ішли на досвітки. Котрій з них уночі присниться хлопець, за того, вважалося, й вийде заміж.

 9 грудня -Свято Ганни

На день св. Анни припадає зимове сонцестояння. Це найкоротший день року, його називають «народини сонця». В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.

«Прийшли Ганки – сідай у санки», – полюбляють нагадувати літні люди. Від Ганни зима набирає розгін.

День Ганни не відзначається особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки не працювали, ретельно постували. 22 грудня дівчата на своїх сходках домовлялися, як будуть проводити різдвяні свята. На Ганни, крім узгодження різдвяних свят, виготовляли до них прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи. З 22 грудня жінки активно готувалися до свят: білили, прибирали оселі, краще вгодовували свиней.

Велися спостереження і за погодою:

·     Після Ганни сонце повертає на літо, а зима — на мороз.

·     Прийшли Ганки — сідай у санки.

·     Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.

·     Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.

12 грудня- День Спиридона Сонцеворота

 (Преподобного Спиридона Чудотворця)

За довголітнім прогнозуванням, це найхолодший день грудня, бо «сонце переходе на другий бік». У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв’яки нападати. Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.В цей день прогнозували погоду на цілий наступний рік.

Кожен день від Спиридона-сонцеворота повинен відповідати погоді чергового місяця: 26 грудня прогнозували січень, 27 – лютий, і так аж до Різдва. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували всі примхи погоди, щоб визначити яким буде рік:

·       Сніг у грудні глибокий – урожай буде високий.

·       Сумний грудень у свято і в будень.

·       Грудень землю трудить, а хату студить.

13 грудня-День Євстрата

Починають різати птицю та колоти свиней, готуючись до Різдвяних свят. Вважається, що з Євстрата день прибавило на п’ядь (п’ядь – народна одиниця вимірювання пальцями рук).

 

 

 

16 грудня-День Аггея

За спостереженнями, це холодний день з лютим морозом. Якщо сніг привалив впритул до парканів на Аггея – невдале літо, якщо залишається проміжок – на врожайне. На Аггея сильний мороз – буде він аж до Хрещення (19 січня), рясний іній – свята будуть теплими.

20 грудня-День святого Гната

У цей день обов'язково проводяться церковні служби. Священнослужителі проводять пам'ятні молебні, прості люди моляться священномученику, загиблому далеко від дому за свою віру. Тому дому приділяється велика увага в цей день. Господиням будинку необхідно напередодні підготувати до свята всі кімнати, у всіх своїх вчинках проявляти повагу і шанування свого будинку.

Однією з головних традицій свята є хресний хід навколо будинку, що супроводжується поклонами до землі біля всіх домашніх будівель. Робиться це для захисту будинку і сім'ї від невдач і поганого впливу. При цьому молоде покоління в цей час готувалося до різдвяного святкування.

Обов'язково в церкві замовляють молитовну службу за благополуччя будинку і всієї родини.

Ще цей день в повір'ях називають "яблучним". Рекомендується збити з яблуневих гілок весь іній для того, щоб в новому році урожай був хороший.

Прикмети

У народі існує велика кількість прикмет, пов'язаних з днем Ігнатія. Розглянемо найбільш відомі з них:

·     немовлята, народжені в цей день, проведуть своє життя поблизу рідного дому;

·     не варто позичати гроші, купувати в цей день обновки, приколювати шпильки на одяг — все це призведе до нещасть і хвороб;

·     мороз і іній 2 січня свідчать про безхмарну гарну погоду в найближчі дні;

·     вважається, що останній місяць літа серпень буде таким же, як день Ігнатія. Якщо день буде ясним, то і весь місяць літа буде спекотним і сонячним;

·     чисте зоряне небо вночі означає хороший урожайний рік;

·     рекомендується в цей день найбільше дотримуватися домашніх прикмет (не свистіти в будинку, не тримати в одному будинку кілька віників і ін.).

 22 грудня-День Анастасії.

У народі казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості». Пам'ятаєте слова з відомої колядки?”Та прийдуть до тебе Три празники в гості: Що перший же празник Святеє Рожество. А другий же празник — Святого Василя, А третій же празник — Святе Водохреще...”

 

24 грудня-Святвечір. Коляда. Кутя.

Готували дванадцять пісних страв. Починалися зимові святки. Одне з 12-ти двунадесятих християнських свят — у пам'ять про народження Ісуса Христа.  
Небо зоряне — влітку буде багато ягід.

·       РОЗПОЧАЛИСЯ СВЯТКИ (Святі дні, Коляда) — дванадцять днів після свята Різдва Христового до свята Богоявлення (Водохреща).

25 грудня. Різдво Христове.

Сім'я сідала за стіл і по колу з одної посудини їли кутю. Пекли пироги з журавлиною. Різдвяні морози.Лід тріщить — мороз протримається довго.Немає морозів — весна видасться холодною. З сьомого по чотирнадцяте — святі вечори.

31 грудня. Маланка, Щедрий вечір, щедра кутя.

Дівчата загадували на женихів. Традиційні народні вшанувально-віншувальні гуляння від хати до хати — щедрувальників усюди гостинно зустрічали господарі.
Вітер дме з півдня — літо буде жарким.

1 січня – святого Василія Великого. Новий рік. Новорічна Коляда.

Традиційно вважалося, що кожен, хто відвідає цього дня оселю сусіда чи родича, неодмінно має засіяти долівку житнім зерном, побажавши найкращих гараздів родині й господарству.
Хто почує хатнього цвіркуна, знай: він віщує щастя на весь рік!
У якому настрої стрінеш Новий рік, так і проведеш його.

Василь є покровителем землеробства. Вдосвіта годилося засіяти зерном оселі.
 

5 січня – Хрещенський Святвечір. Пісний день.

Це третє найбільше й завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. Хрещенською водою святили будівлі, тварин, збіжжя тощо.

Різдвяні обряди та звичаї

Вважається, що ніч Різдва володіє шаленою енергетикою та криє в собі багато чого магічного. Кажуть, що саме у цей час Ангели спускаються з небес для того, щоб здійснити мрії людей. Тому, у Різдвяну ніч прийнято загадувати бажання: дехто промовляє їх перед тим, як піти спати, інші пишуть список на папері та залишають його на підвіконні. Ангели читають їх, і якщо бажання щирі та безпечні – вони обов’язково здійсняться.

Нажаль, Ангели залітають не до кожної домівки. Проте, їх увагу можна залучити про допомозі свічки, яскравої новорічної гірлянди або зірки на вершині ялинки.

Є й інші способи загадувати бажання, які можна та навіть потрібно робити разом із діточками. У Різдвяну ніч намалюйте на білому папері ангела та виріжте його. Тепер загадайте своє бажання, та намалюйте ангелові одне око. Друге починайте малювати лише тоді, коли Ваше бажання почне здійснюватися. Цей ритуал є дуже сильним – перевірте його дію на собі, і Ви не пожалкуєте. Зберігати ангела слід подалі від сторонніх очей.

Заходи на Різдво

Колядувати – одна з найцікавіших та найвеселіших традицій українського Різдва. Співати колядки можуть абсолютно усі – і маленькі дітки, і дорослі дівчата та хлопці. Зазвичай незмінним атрибутом колядників є зірка або місяць, які кріпляться на палку та носяться із собою.

Мета колядування – привітати людей із чудовим святом Різдва Христового, побажати щастя і здоров’я та поздоровити різдвяною піснею. Господарі, яких вітають, зазвичай є дуже радісними, тому віддячують колядникам солодощами, фруктами, горіхами або навіть грошима.

Українське колядування – це справжній костюмований театр, рівних якому годі й шукати. Інколи співаки ходять з вертепом, розігруючи цілі спектаклі на тему Різдва. І все це завжди супроводжується чудовим настроєм, сміхом, веселощами. Ну хто не бажає, аби їх родину привітали з Різдвом таким чином?

Вивчити колядки можна і вдома із своїми малятами, а потім піти поздоровляти своїх рідних, знайомих, сусідів. Якщо Ваші діти ще зовсім маленькі, для них є простенькі різдвяні віршики. Наприклад:

Маленький Ісусик не спить, не дрімає,

Своїми руками весь світ обіймає.

І Вашу хатину, і Вашу родину,

І всю Україну!

Більш старшим діткам можна запропонувати вивчити вірш поскладніше:

Я маленький пастушок Загорнувся в кожушок,

На скрипочці граю, Вас всіх вітаю.

А Ви, люди, чуйте, Коляду готуйте –

Яблучка, горішки Дітям на потішки!

Ой ішла Колядка Вулицями міста,

У стічках сріблястих, В світлому намисті.

Іскорки веселі На сніг розсипала,

«Божий Син родився!» – Усіх сповіщала.

Традиційний стіл на Різдво

Напередодні Різдва, ввечері 24 грудня, відзначається Святвечір, під час якого вся родина збирається за одним столом. Трапеза починається з появою на небі першої зірки, а на столі має бути 12 пісних страв — за кількістю апостолів.

Передує святу Різдвяний піст — несуворий, але дуже важливий. В окремі дні цього посту дозволено вживати рибу й вино. Тому їх можна додавати до різдвяного меню.

Різдвяні ворожіння

Ніч перед Різдвом, з 24 на 25 грудня, багато хто вважає кращим часом для ворожінь. Є багато способів дізнатися свою долю — ось деякі з них:

    1. Прив’язати до обручки нитку довжиною від пальців до ліктя. Взяти її за вільний край та поставити питання, на яке можна відповісти «так» або «ні». Якщо кільце гойдається перпендикулярно тулубу, відповідь «так», паралельно — «ні».

    2. Після вечері взяти зі столу яблуко й розрізати його на дві частини. Якщо кісточки всередині утворюють рівну зірочку, значить, майбутній рік буде вдалим.

    3. Ворожіння на любов. Перед сном зі словами: «Суджений-ряджений, причеши мені голову» покласти під подушку гребінець. Хто присниться та причеше волосся, той і буде судженим.

Прикмети на Різдво

Спробувати зазирнути в майбутнє допомагають також народні прикмети, з якими пов’язано багато православних свят:

    • Зустріти у святковий день великого собаку — символ удачі.

    • Якщо першим серед гостей до хати зайде темноволосий чоловік, весь новий рік буде щасливим.

    • Відлига в різдвяний день — до холодної весни.

    • Міцний мороз на Різдво — до спекотного літа.

    • Завірюха — до ранньої весни.

    • Ясний день — до багатого врожаю та достатку.

    • Багато снігу в Різдвяний Святвечір — до гарних новин.

Отже, Різдво вже на порозі, і сподіваємось, тепер Ви добре знаєте як до нього підготуватись. У будь-якому разі, бажаємо, аби Ваша родина цього року була найщасливішою, нехай здоров’я та наснага панують у Вашому домі, і ангели завжди допомагають!

Колядування

На думку дослідників, обряд колядування дійшов до нашого часу із язичницьких часів. У давнину був приурочений до дня зимового сонцевороту. Колядники - "рокові гості" - уособлювали душі померлих предків, які зʼявлялися у той чарівний час, коли межа між світом живих і мертвих зникала.

Коляда́ — слов'янський міфологічний персонаж, уособлення новорічного циклу. Найчастіше фігурує у колядках. В образі рядженого (козел і ін.) — учасник народних різдвяних обрядів з іграми та піснями (колядування, колядки).

В колядках прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю і т. ін. Засівалки за змістом схожі на щедрівки, однак їх співають вранці на свято святого Василя.

Коли в Україні колядують

Традиція колядувати сягає дохристиянських часів. Наші предки святкували день народження сина язичницької богині краси та любові, якого звали Коляда. На його честь і співали пісень, що прозвали колядками.

За легендою, Коляда народився у найдовшу ніч року, в День зимового сонцестояння.

Точного числа, коли потрібно починати колядувати не існує. Але коляда на пряму пов'язана з Святим Вечором та Різдвом.

В Західній Україні перша коляда зазвичай звучить одразу після закінчення Святої Вечері:

    • за новим церковним календарем — ввечері 24 грудня(за старим — ввечері 6 січня.)

Втім, на більшій частині території України починають колядувати різдвяним ранком:

    • за новим церковним календарем — 25 грудня(за старим — 7 січня.)

Закінчують колядувати зазвичай на свято Водохреща:

    • за новим церковним календарем — 6 січня(за старим — 19 січня)

Хоча за деякими нечисленними традиціями колядують аж до свята Стрітення:

    • за новим церковним календарем — 2 лютого(за старим — 15 лютого.)

Кому можна колядувати

Хоча зазвичай колядують чоловіки, церква не забороняє колядувати жінкам і дітям. Все, що потрібно, знання колядок та хороший настрій. Традиційно колядувати першими йшли найменші, а вже пізніше – більш дорослі хлопці. Однак в більшості регіонах країни дівчата також йшли співати коляди. Традиційно колядники несуть із собою дзвіночки та велику зірку, ходять від будинку до будинку, співають пісні.Також важливо пам'ятати, що в кінці коляди варто сказати «Христос Народився!».

Коли в Україні щедрують

Щедрівка — українська народна обрядова пісня, яку виконують у Щедрий вечір:

    • за новим церковним календарем — ввечері 31 грудня(за старим — ввечері 13 січня)

Саме на Щедрий вечір і починають щедрувати.

Мета щедрування, так як і коляди, — величати господаря будинку та його родину.

Традицію щедрування наші предки пов’язували із циклами Місяця, які впливають на урожай.

За повір'ям вважалось, що щедрувальники і їхні обрядові пісні можуть допомогти виростити кращий урожай. Тому, господар пригощав щедрувальників смаколиками, а інколи і давав гроші.

Кому можна щедрувати

Як і у випадку з колядою, чітких заборон немає. Втім, за традицією, щедрують зазвичай молоді дівчата.

Що таке «водити Козу» і коли проводять цей ритуал

На Щедрий вечір є ще одна традиція — водити Козу. Це театралізоване дійство супроводжувало щедрування. У жартівливій виставі беруть участь такі герої:

    • Дід,    • Коза,    • Лікар,    • Стрільці-молодці,    • Циганка.

Герої ведуть жартівливі діалоги, а Коза помирає. Щоб врятувати «тварину» господар хати повинен пригостити її смаколиками.

Щедрий вечір, як ми вже зазначили, зустрічають:

    • за новим церковним календарем — ввечері 31 грудня(за старим — ввечері 13 січня)

Коли в Україні засівають

Останній відомий обряд різдвяних свят — це засівання. Його проводили традиційно на Старий Новий рік, або ж свято Василя:

    • за новим церковним календарем — вранці 1 січня(за старим — вранці 14 січня)

Засівають зазвичай рано вранці: бажано, щоб засівальник прийшов в гості ще до сходу сонця. Він повинен принести з собою пшеницю й жито і розкидати (засіяти) її по підлозі, розповідаючи особливу обрядову пісню «Посівалку».

Хто може засівати

На відміну від інших різдвяних обрядів, посівати можуть лише чоловіки. На Старий Новий рік навіть існує традиція, що першим в гості повинен прийти саме чоловік.

6 січня – Святе Богоявлення. Голодна кутя або другий Свят-вечір (Голодний Святвечір)

Хрещенський голодний святвечір. Кроплять хати свяченою водою.
Це був останній день колядок. Шибки на вікнах пітніють — на мороз.